Клінічні картини

Епілепсії є найпоширенішими хронічними захворюваннями головного мозку. Вони характеризуються повторюваними, невиправданими епілептичними нападами. Імовірність захворіти на якусь форму епілепсії протягом життя становить приблизно 1 % — у всьому світі від цієї хвороби страждають мільйони людей. Лише в Німеччині з епілепсією живуть понад 800 000 людей, і ця цифра зростає. Один епілептичний напад протягом життя трапляється навіть у 5% населення.

Причини епілепсії дуже різноманітні: вони варіюються від генетичних факторів і метаболічних захворювань до структурних уражень головного мозку внаслідок інсульту, енцефаліту або травми. Однак у основі всіх видів нападів лежить гіперзбудливість на рівні нервових клітин. Простіше кажучи, це можна описати як неконтрольовані, подібні до грози розряди нервових клітин, які клінічно проявляються у вигляді найрізноманітніших епілептичних нападів. Залежно від місця виникнення цих гіперактивних нервових клітин, перебіг нападів може бути дуже різноманітним. Від коротких, тривалістю у кілька секунд, моментів відсутності свідомості (наприклад,. Абсенси) аж до тривалих моторних нападів із генералізованою руховою активністю всього тіла та високим ризиком отримання травм (так званих тоніко-клонічних нападів або нападів «Grand Mal»).

Наразі в Німеччині проживає понад 500 000 людей із хворобою Паркінсона, яка характеризується повільним прогресуванням порушень ходи, зниженням рухливості (на початку, залежно від форми, зазвичай одностороннім), а також тремтінням руки (часто спочатку також однобічне). Часто захворюванню передують неспецифічні симптоми (порушення нюху та проблеми з травленням).

Діагноз ґрунтується, головним чином, на детальному цілеспрямованому збиранні анамнезу (включаючи власний та сторонній анамнез), а також на цілеспрямованому клінічному неврологічному та психіатричному обстеженні.

При хворобі Паркінсона на перший план часто виходять рухові порушення, що супроводжуються порушеннями ходи, обмеженнями загальної рухливості (недостатня рухова активність, підвищений м’язовий тонус), тремор (тремтіння у стані спокою), порушення рівноваги, гіперрухливість або мимовільні неконтрольовані рухи.

Однак це захворювання має багато аспектів, і на перший план можуть виходити й інші супутні симптоми, такі як, наприклад, депресивні настрої, порушення пам’яті, порушення орієнтації, галюцинації, біль. Також часто спостерігаються вегетативні симптоми, такі як розлади травлення, порушення сну, порушення регуляції кровообігу, порушення сечовипускання, підвищене слиновиділення тощо.

Спеціальна терапія болю охоплює консервативне (нехірургічне) лікування неврологічних хронічних больових розладів, що супроводжуються значним порушенням рухливості, якості життя та здатності виконувати повсякденні справи та працювати, а також у випадках, коли амбулаторне лікування не дало достатнього ефекту, у рамках мультимодальної терапії болю.

При цьому основну увагу приділяють синдромам болю в хребті, а також гострим і хронічним синдромам болю в голові та обличчі.

Окрім детального збору анамнезу з урахуванням попередніх стратегій лікування, включаючи детальний анамнез щодо прийому ліків, проводиться цілеспрямоване неврологічне, ортопедичне та терапевтичне фізикальне обстеження, а також ретельне психіатрично-психотерапевтичне обстеження.

У рамках дуже всебічної лабораторної діагностики ми цілеспрямовано з’ясовуємо конкретні питання, наприклад, щодо запальних процесів та ревматологічних станів, а також проводимо регулярні контрольні обстеження загального аналізу крові, показників функції печінки та нирок для супроводу терапії.

За винятком гострих інсультів та невідкладних станів, що вимагають інтенсивної терапії, у нас усі інші неврологічні захворювання лікуються консервативним методом, зокрема:

• Розсіяний склероз
• Гострі запальні захворювання нервової системи, спричинені збудниками, такі як, наприклад,.
  Нейробореліоз, оперізуючий лишай.
• Поліневропатії та синдром неспокійних ніг, зокрема у поєднанні з відповідними хронічними больовими синдромами.
• Захворювання нервів і м’язів.
• Гідроцефалія при нормальному тиску
• Різні форми деменції та порушення пам’яті
• Міастенія та інші аутоімунні захворювання.